Церква Собору Пресвятої Богородиці збудована у 1846 році.

У 1901 році парафію і церкву відвідав із канонічною візитацією митрополит Андрей Шептицький, а 19 червня 1932 року — владика Іван Бучко.

У 1948 році державна влада парафію і церкву насильно приєднала до московського православ'я. У 1962 році комуністична влада церкву закрила, а її приміщення використовувала, як колгоспний склад. Відновилася діяльність парафії і церкви 14 жовтня 1989 року у приналежності до РПЦ.

ревів парафію і храм у лоно УГКЦ у 1990 році.

16-23 серпня 1998 року у церкві відбулася Свята Місія, яку провели о. Василь Іванів, ЧНІ, брат Ігор Тарас, ЧНІ, брат Ярослав Зьопа — семінарист, сестри-монахині Тереза Завійська і Вероніка Кішко, Згромадження Сестер Непорочного Серця Марії.

19 серпня 2003 року церкву заново розписали. Освятив розпис владика Бучацької єпархії Іриней Білик у супроводі отців Гримайлівського деканату.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері в молитві», Вівтарне братство.

На території села є декілька пам'ятних хрестів і каплиця, де на Богоявлення освячується вода.

Парохи:

• о. Василь Познанський (1832—1841),
• о. Йосиф Гоцький (1914—1936),
• о. Михайло Дмитрик (1936—1947),
• о. Михайло Пилипів (1989—2005),
• о. Василь Школяр (з листопада 2005).