Перша згадка про релігійну громаду датується 1300 роком. Тут на вул. Кут була збудована дерев'яна церква, яку зруйнували монголо-татари. У 1848 році на місці, де була та церква, встановили хрест на честь скасування панщини. У 2013 році біля хреста парафіяни побудували капличку.

Згодом у центрі села була збудована велика дерев'яна церква. Вона згоріла, коли хоронили старшого брата парафії Павла Гоцуляка і стріляли із саморобної зброї, яку заряджали порохом і пижами. Був сильний вітер і пижі впали на гонти церкви та спричинили пожежу, яку неможливо було погасити. Вдалося врятувати окремі церковні речі.

На місці згорілої церкви стараннями о. декана Йосифа Гаванського у 1880-х роках було збудовано нову кам'яну церкву. Її освячували у 1886 році в день Святої Параскеви П'ятниці.

Парафія до 1946 року належала до УГКЦ. У 1946—1989 роках була підпорядкована РПЦ. Знову в лоні УГКЦ парафія і храм є з 1990 року. Єпископську візитацію у 1996 році здійснив владика Михаїл Сабрига.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви» і Параманне.

На території села є дві каплички: одна — збудована у 1993 році сім'єю о. Михайла Вітовського, інша — на честь Матері Божої (водоспад), збудована у 2014 році і приурочена перемозі українського народу на Майдані; три фігури Божої Матері, дві — Ісуса Христа і одна — апостола Павла.

Парохи:

о. Іван Ґорецький (1921—1932),
о. Омелян Ковальський(1935)
о. Степан Малофій (1937—1945),
о. Йосип Антків (1945—1954),
о. Теодозій Курп'як (1954—1959),
о. Степан Чир (1959—1991),
о. Степан Барновський (травень 1991—жовтень 1991),
о. Микола Довжук (1991—1992),
о. Михайло Вітовський (1992—1999),
о. Іван По-левий (1999—2001),
о. Петро Мель-ничишин (2001—2002),
о. Михайло Вітовський (з 2002).