Церква Вознесіння Господнього (м. Чортків, Тернопільська область)

Церква є витвором народної архітектури, унікальним зразком українського дерев'яного будівництва. Народні умільці спорудили (1630) цей храм без єдиного цвяха.

Важко переоцінити внесок у розвиток західноукраїнських міст і селищ могутньої магнатської родини Потоцьких, представники якої займали найвищі військово-політичні посади Польського королівства і володіли величезними земельними наділами на теренах Галичини, Волині, Буковини та Поділля. У число облагодіяних ними міст входив і Чортків. Ім’ям першого її власника цього прізвища, у званнях якого крім іншого значилося генерал Подільської землі, було князь Стефан (1568 – 1631). Саме йому зобов’язана своїм заснуванням дерев’яна перлина храмової архітектури, розташована всього в парі кварталів від древнього замку. Датою закінчення будівництва споружденної без єдиного цвяха церкви, освяченої на честь святого Миколая, вважається 1630 рік (за іншими відомостями 1613-й). Однак, неспокійне XVII століття було не найкращим часом для дерев’яних будівель: постійні набіги кримчаків (в 1640 році місто ними було захоплене); боєзіткнення під час визвольної війни Богдана Хмельницького 1648 - 1655 років, коли Чортків став одним з оплотів повстанців; польсько-турецька війна 1672 — 1676, підсумком якої стала десятирічна окупація міста османськими військами… і як наслідок всіх цих подій - повне руйнування наприкінці століття дерев’яного творіння талановитих майстрів. Новою датою народження храму вважається 1717 рік (згідно з іншими джерелами - 1738-ий), коли біля витоків його відродження став чортківський цех кушнірів, який виступив одним із фінансових спонсорів будівництва. Побудована на колишньому святому місці церква на Нижній Вигнанці була освячена 4 липня на честь Вознесіння Господня. Дивом виживши у вогняному згарище двох світових воєн ХХ століття Вознесенська святиня Чорткова була закрита, а в 1946 році в її стінах остаточно припинилися богослужіння.

Пустуюча десятиліттями унікальна будівля, хоч і визнана пам’яткою архітектури, так і не дочекалося допомоги від радянської держави. Порятунок прийшов з рук Української греко-католицької церкви, якій оплот віри був переданий в 1990-му. На цей час храм Вознесіння Господнього є чинним і відноситься до Бучацької єпархії УГКЦ.

Частини тризрубної дерев’яної церковної будівлі довжиною 25м з одним (бічні) і двома (середній) заламами верхніх ярусів при однаковій висоті мають різний периметр і завершення, згладжені за допомогою симетричною даху над бічними частинами. Вінчає конструкцію переважна висота зімкненої покрівлі центральній частині і три декоративних главки.

Перелік